О, трояндо моя усміхнена, султано мого серця, моя Гюррем. Чере зтебе я страждаю в розлуці і вдень і вночі. Ти занурила мої ночі в печаль і зробила мене нащасним. О, як я скучив за запахом твого волосся, вимитого місячним світлом, за запахом твоєї шкіри, Гюррем. Ти підкорила мене сімома своїми стихіями. Якщо мені судилося побачити тебе знову, то я лише хочу торкнутися тебе і почути твій голос - сказала ти. Хай Всевишній, що створив землю та небо, буде мені свідком: я прагну того ж. А як не повіриш мені, прислухайся до Мухібі. За свою єдину кохану троянду, ми готові подарувати світу цілі сади троянд.
О, душе моя! Не п'яній від п'нких уст коханої, щоб не страждати від похмілля в час розлуки. А з коханою мені не потрібен навіть рай. Ми щасливі в своєму саду! Серце знає всі таємниці кохання. На базарі не купиш кохання за гроші. Замість грошей маєш віддати душу і серце.
Сказав я: о, красуне, я ж отримую лише муки й страждання.
Усміхнулася вона й відповіла: нам любі ті, хто страждає і плаче від кохання. Ми не дивимося на пишне вбрання.

 Лист Сулеймана до Гюррем, 91 серія.